Понад рік на Закарпатті функціонує благодійна організація «Міжнародний благодійний фонд «Тетраландо», до якої входять волонтери й меценати з шести країн. Започаткована ще в 2019 році, нині є прикладом того, як соціально відповідальний бізнес, підприємці та всі небайдужі гуртуються для спільної мети й допомагають масштабно. Тут вірять у силу рішучих дій і великих внесків: якщо потрібно організувати 120 тонн гуманітарного вантажу,– знаходять спосіб та втілюють задумане.

«Тетраландо» заснували Володимир Штефан з Олександром Гимбою. Попередній досвід роботи – бізнес із працевлаштування людей за кордоном, а також волонтерство для дитячих будинків і малозабезпечених – став основою для фонду і дав свої результати  на початку повномасштабної війни.

У 2022 році благодійники організували друзів в Україні і за кордоном, щоб допомогти іншим друзям, які пішли до війська. А в 2024 році, побачивши позитивні наслідки діяльності, можливості масштабування, вирішили офіційно зареєструвати «Тетраландо».

З початку діяльності налагодили систему підтримки через меценатів. На заклик відгукнулися бізнесмен Роберт Тракслер із дружиною, а також Василь Ільков, Іван Микора, Ірина Моркляник. Саме вони є найактивнішими учасниками спільноти, що нині об’єднує чимало заможних людей в Україні і за кордоном.

Кількість нагород, які отримали за час роботи, сягає сотні: від подяк і грамот, переданих військовими, прикордонниками, – до особливої відзнаки від Нової пошти, Православної церкви України тощо.   

Цього року «Тетраландо» став одним із двох українських фондів, запрошених на Міжнародну конференцію Global Healthcare Initiative for Ukraine у Празі, організовану за підтримки перших леді Чехії та України. Тут поглибили контакти і міркують над розширенням фонду. 

Як працює спільнота благодійників «Тетраландо», хто до неї входить, що мотивує цих людей, які плани будують, – розпитуємо в співзасновників фонду Володимира Штефана, Олександра Гимби й мецената, волонтера Роберта Тракслера.

Волонтерство для військових почали з надувних матраців преміумкласу

Роботу благодійного фонду сьогодні забезпечують 23 осіб. Це дуже різні люди: від студентів – до бізнесменів-мільйонерів зі США, Чехії, Німеччини, Іспанії, Естонії та, звісно, України. Власну спільноту небайдужих вибудували завдяки давнім зв’язкам: Володимир з Олександром, які працевлаштовували людей за кордоном, зберегли контакти на різних підприємствах у Чехії. На одному з таких заводів виготовляють надувні матраци преміумкласу для спеціальних човнів. Вони зручні у використанні для сну і як окремі плавзасоби. У «Тетраландо» жартують, що напрям їхнього волонтерства для військових почався саме з матраців. Досі отримують запити про них від Держприкордонслужби, з різних військових частин.

– На передку є полковник, наш друг, який із першого дня воює – Олег Бостан. Через нього ми почали передавати матраци. І від нього поширилася інформація на інші частини. Потім мені дзвонили з департаменту Держприкордонслужби: «Що це за матраци? Будь ласка, дайте нам 300 туди, 700 туди». Ми переговорили на заводі. На початку війни завод виділив близько 3 тисяч матраців. А потім вже своїми силами купували. Мабуть, по всій лінії фронту такі матраци є. А полковника колеги жартома обізвали «матрацний Бостан», – розповідає Володимир Штефан.  

Меценат, волонтер фонду Роберт Тракслер додає, що такі матраци комфортні військовим у польових умовах, забезпечують зручність під час сну, аби захисники могли виспатися й набратися сил. В окопах ці матраци не накопичують вологу, тож їх не порівняти з тканинними.

Досвід іншої попередньої роботи засновників фонду – створення NFT-зображень (Non-Fungible Token) – дав назву благодійному фонду. Олександр Гимба пояснює, що обрали слово, яке привертає увагу і є нетиповим для назви таких спільнот.  

Крім військових, «Тетраландо» також допомагає ВПО, дітям із малозабезпечених сімей у прифронтових областях – одягом, взуттям, побутовою хімією, які привозять з-за кордону. А недавно зайнялися ще й логістикою 3D-принтерів.

– Маємо хороших друзів у Лос-Анджелесі – українців, що живуть там понад 20 років. Вони  вже забезпечили більше 500 професійних 3D-принтерів, які використовують для створення протезів, частин дронів, різних запчастин. Зараз допомагаємо їм із логістикою – доставити партію з 240 3D-принтерами до України. Також ці люди створюють на Закарпатті великий реабілітаційний центр, мають окремий благодійний фонд, – пояснює Володимир.

150 тисяч хірургічних наборів із Чехії – це 150 тисяч збережених життів

Головна увага в діяльності «Тетраландо» сьогодні – медичному напряму. З початку року реалізують масштабну ініціативу «Безпечна операційна для кожного госпіталю» – програму з безоплатного забезпечення хірургічними наборами та операційним покриттям лікарень та військових госпіталів по всій Україні.

Основний партнер – завод «Hartmann-Rico A.S.» з Чехії. Це провідний виробник у сфері медицини, що має заводи у різних країнах. Минулого року вони запропонували фонду важливий гуманітарний вантаж – хірургічні набори для розповсюдження по українських лікарнях та військових госпіталях. Виділили понад 30 палет хірургічних наборів для операцій. Волонтери розповсюдили їх по різних лікарнях та військових госпіталях. Коли медики спробували ці набори в роботі, зрозуміли їхні переваги, й почали робити повторні запити на «Тетраландо». 

– Ми звернулися на завод із запитом про допомогу, тому що є велика необхідність в Україні, дуже багато постраждалих військових і цивільних. Вони прийняли рішення зробити історичний гуманітарний вантаж – виділили понад 900 палет для України. Тільки за 2025 рік ми змогли завезти понад 120 тонн. Це 20 фур і близько 150 тисяч наборів на десятки мільйонів чеських крон. Також це 150 тисяч збережених життів цивільних і військових. Один набір може коштувати від 250 євро і до 5 тисяч євро. Особливо допоміг цьому Павло Недохлєбов, українець, який багато років працює на заводі, та був одним із ініціаторів цієї масштабної допомоги.  

Набори подарували Україні, але з умовою, що «Тетраландо» візьме на себе логістику. Так волонтери почали планувати маршрут і витрати. Долучили багатьох людей із Чеської Республіки та з України. Логістика обійшлася в понад 20 тисяч євро. Перевезення тривали з січня до 31 березня.

Досі «Тетраландо» продовжує розвозити й передавати набори до лікарень – вже охопили близько сотні закладів – у кожний передають від тисячі наборів. В деякі медустанови надсилали  вже по декілька разів, наприклад, на Сумщину, Київщину, Запоріжжя.

Володимир Штефан зізнається: траплялися випадки, коли в лікарнях думали, що це політична партія організовує допомогу, тому остерігалися її. Але в основному навпаки – отримують повторні запити, бо набори направду унікальні. 

По Україні вантажі «Тетраландо» оперативно доставляє «Гуманітарна Нова пошта», з якою співпрацюють давно, якій дуже вдячні. У разі непередбачуваних ситуацій навіть компенсує втрачене.

Люди, які не чекають, а діють

Частина благодійників «Тетраландо» має труднощі з виїздом за кордон, тому намагалися оформити документи, але вже кілька разів отримали відмову від держави. Утім не здаються і в складі невеликої делегації відвідали цього року конференцію в Чехії, де завели нові знайомства, які приносять плоди.

– Наразі ведемо переговори з британським виробником новітнього рентгену. Вони хочуть, щоб ми були дистриб’юторами. Також познайомилися з фірмою, яка виробляє холтери для вимірювання серцебиття й аритмії, виявляє різні патології, працює на штучному інтелекті. Виробники зараз намагаються отримати ліцензію в Україні. Один такий холтер коштує 200-250 євро на рік.

Волонтери звітують про діяльність на власній сторінці в інстаграмі і в автоматизованій системі гуманітарної допомоги для Міністерства соціальної політики. Володимир каже, що раніше був противником публікацій у соцмережах, надмірної уваги й піару. Але випадок на митниці, коли волонтера фонду не пропускали з вантажем і просили продемонструвати публічні звіти, переконав у протилежному.

Благодійний фонд об’єднує бізнесменів, які роблять свій внесок у підтримку України. Меценат і волонтер Роберт Тракслер переконаний, що саме така модель підтримки є оптимальною на цьому етапі війни, коли люди відчувають втому і донати досить складно забезпечити. Натомість соціально відповідальний бізнес, який не може залишатися осторонь, повинен знайти оптимальну можливість і робити пожертви на ті фонди, яким довіряє. У випадку з «Тетраландо» є друзі, які приводять нових друзів і так розширюється мережа.

– Не можна стояти осторонь у безпечному регіоні… Ми маємо тут спокій, ми живемо, робимо тут бізнес, а хлопці там помирають. Не може так бути.  Пам’ятаю, на початку війни в Ужгороді проводили заходи, де збирали кошти у форматі аукціонів. І було прикро спостерігали, як із людей витягували гроші. Я дякую Вові, що організував фонд, що ми можемо без піару і пафосу робити те, що можемо. І можемо бути впевнені, що допомога надійде за призначенням.

Генератор добра

У період пандемії, коли бізнес призупинився, Володимир із партнерами вивчали зовнішню економічну діяльність, планували налагодити імпорт печива з Чехії, відкрити лінію виробництва на Закарпатті. Але згодом вирішили роздати печиво в церквах і дитячих будинках, а також малозабезпеченим сім’ям та відкласти створення бізнесу на потім.

– Тоді я зрозумів, що скільки віддаєш – стільки й отримуєш. Відчув таку неймовірну силу віддачі від діток, яким дісталося печиво, випадково знайомих, які мене впізнають досі. І з тих пір у мене ще більше впевненості, що треба робити добро. Бігти в церкву не тоді, коли щось болить, а коли в нас є сила і здоров’я.

Володимир написав книгу про філософію трансформації і психологію, в якій, стверджує, кожен  знайде себе. Зізнається: ніколи не прагнув грамот і відзнак за свою роботу, соромився їх брати. А потім брат переконав його, що кожна подяка, грамота й відзнака цінна, бо це можливість військових подякувати. Тож потрібно прийняти і цінувати. Найбільше мотивує волонтера, коли військові під час відпустки приїжджають в Ужгород, обнімають, зі сльозами на очах дякують. Розчулюють фото дітей, які щиро вдячні за допомогу, радіють простим речам:

– Я вкотре переконуюся, що треба дякувати Всевишньому за кожен день, за все, що маємо. Треба робити добро, а воно дійсно має таку силу повертатися в стократ більших розмірах. Це такий безкінечний генератор.

Цю думку поділяє і меценат, волонтер фонду Роберт Тракслер. Вважає, що діяльність фонду «Тетраландо» і йому подібних змінює ставлення людей до благодійництва:

– Якщо ми будемо тут робити маленькі речі навколо себе, то маємо якусь надію, що не все пропало, і там, де є ми, завжди буде краще. На все не можемо вплинути, не можемо витягнути цю країну, ми п’ятеро, наприклад. Але тут, на локальному рівні, що вміємо – те робимо. І показуємо приклад. Думаю, що якийсь відсоток людей захоче робити, як ми.  

Меценат пригадує, як на початку війни до нього звернулися прикордонники з проханням допомогти собакам, які беруть участь у спецопераціях, знешкодженні диверсійних груп. На Закарпатті навчали таких собак, але спеціального спорядження не було. Без нього тварина незахищена, може померти за долю секунди, а готувати її потрібно кілька років. Тож Роберт через сина, який живе в Австрії, організував купівлю спеціальних бронежилетів, шлемів, навушників, рукавичок для собак. Придбали таке спорядження у США.

Дивовижні історії про допомогу

Благодійники з «Тетраландо» постійно отримують запити про допомогу. Утім нещодавній – від 4-го Харківського прикордонного загону – здивував і розчулив, бо просили… про зубні щітки, побутову хімію, мило. Володимир та Олександр відразу зв’язалися з Робертом Тракслером, з Іриною Морляник із Чехії, іншими друзями. Швидко зібрали гроші, надіслали цілу палету. Військові дуже дякували за швидке реагування.

Утім бували й неприємні ситуації, траплялися невдячні люди, – розповідає Володимир:

– Нещодавно звернулася жінка з проханням допомогти, й Анна, наша волонтерка в Києві,  одразу відгукнулася. Але згодом ми дізналися, що жінка незадоволена, почала з претензіями ставитися до гуманітарної допомоги, і довела до сліз волонтерку. Ще був випадок, коли написали листа з частини в Краматорську, надіслали фото приміщень, де потрібні матраци. Ми зібрали не тільки матраци, а й засоби гігієни, одяг та відправили, але й досі не отримали відповіді. Ці люди просто зникли…

Утім значно більше історій, які вражають силою волонтерської підтримки. Нещодавно полковник Олег Бостан просив про каску, яка коштує 700-800 доларів. Доки шукали варіанти, як і де придбати, до Володимира подзвонила подруга з Лос-Анджелеса з питанням, що передати в Україну дівчиною, яка їде зі США. Мовляв, збиралася відправити каски, якщо потрібні. Так буквально за тиждень каска з Лос-Анджелесу потрапила до Харківської області, одразу до полковника.

Інша історія, яку розповідає Володимир Штефан, спонукає повірити в диво:

– Недавно дзвонить до мене знайомий Євген, який був на передку, отримав травми і зараз працює в лікарні в Києві. Каже, що дуже треба протези або якісь комплектуючі до протезів. Мовляв, багато хлопців без ніг і рук… Я не знав, де взяти протези, і відповів, що будемо думати. Всього через день дзвонить мені знайомий волонтер: «Володя, чи є в тебе місце на складі? Я тобі палету привезу, а ти її роздай кому хочеш, тому що в нас їх дуже багато і в мене немає місця». Він навіть не знав, що там, пропонував самостійно вирішити, куди передати. Я приїжджаю на склад, відкриваю, а там протези і комплектуючі – нові, ціла палета! Я не знаю, мабуть, Бог зв’язує ці ниточки, притягує… Так це працює.