Передвиборний період багатий на увагу з боку політиків та влади. Та після виборів про свої обіцянки політики традиційно забувають. Ця виборча кампанія не стала винятком. Як до, так і після виборів в обласному центрі почали жорстко економити енергоносії, вимикаючи світло

З наближенням зими ми все частіше бачимо, як в Ужгороді відключають світло. І все частіше журналістам \”Закарпатського кореспонденту\” жаліються місцеві жителі, що мало того що тарифи на світло зросли, а до того ж світло в обласному центрі відключають коли заманеться. Днями комунальні служби Ужгорода виключили вуличне освітлення біля ЗОШ №5 у час, коли ще діти сиділи на уроках. Невже все ж таки влада підготовлює ужгородців до жорсткої економії енергії?

Як в такому випадку владі зберегти обличчя перед ужгородцями? І чому керманичі людей доводять до того, що останні за власний кошт мають встановлювати освітлення у себе на вулицях, щоб ночами не шукати пригод у пітьмі. Що ж лишається людям, коли їх ніхто не чує?

«За несплату – відключимо світло. А якщо заплатили, то відключатимемо час від часу»

\”Закарпаттяобленерго\” закликає закарпатців і ужгородців максимально економити зі споживанням електроенергії, по можливості не вмикати кондиціонери, обігрівачі, опалення в домівках. Однак із приходом глибокої осені, а далі й зими зробити це стає все важче. Напевне переживають так можновладці через погану проводку, через яку в Ужгороді часто трапляються пожежі або ж не витримує автоматичні коробки.

Діючий, однак не обраний, мер Ужгорода від коментарів щодо економії електроенергії відмовляється. А людям як завжди залишається терпіти знущання.

Ми вирішили запитати думку ужгородців, як вони виходять із ситуації:

Петро, пенсіонер, житель вулиці Достоєвського:

– В принципі жителі нових домівок не дуже переймаються тимчасовим відключенням світла. Але в Ужгороді є понад десятка два старих багатоквартирних будинків, які споживають тільки електрику. У них все працює саме на цьому енергоносії, від кухонної плети до колонки опалення. І от уявімо собі наступну ситуацію: десь кінець січня-початок лютого, приходить батьки з роботи, а діти зі школи, голодні, замерзлі, бо на вулиці мороз, а тут такий подарунок – немає світла і відповідно їсти не приготуєш, не помиєшся і не зігрієшся. От і маємо.
Звісно що ніхто про погане думати не хоче, але не все так буває, як ми плануємо. В часи перебудови та становлення молодої України владою такі експерименти дуже часто проводилися над населенням. І згадують ті часи з острахом. Владу, що економить на людях треба мітлою гнати геть, – добавляє нашому журналісту в слід той самий Петро.

А ось що каже жителька вулиці Ракоці, Катерина Степанівна, вчитель історії за фахом:

«Щодо 90-х років, то тоді справді були так звані «віяльні» відключення світла. Його принцип полягав у тому, що вимикали світло по черзі. Тобто одним включали, а іншим – відмикали, а потім навпаки. Це було зроблено заради економії електроенергії, і розвантаження системи. Тривало це приблизно з 1994 до 1996 рр. Тоді це теж було спричинено «своїми» чинниками, адже в ті роки відбувалась приватизація обленерго. Тому зрозуміло, що потрібно було продемонструвати, що підприємства в поганому стані, і їх треба продавати за копійки. Це була одна із основних причин, яка породила так звану «економію».

Звісно, порівнювати 90-ті з теперішнім часом не можна, адже причини там були інші, але наслідки – схожі. Нинішня економія – це популізм чистої води! Можна порахувати що ми виграємо, давайте зробимо це разом: якщо світло вимикатимуть, то зможуть зекономити не більше 5% електроенергії! Максимум до трьох мільярдів кіловат за рік. А загалом населення споживає 42 мільярди кіловат. Так звана економія – це настільки незначна цифра, що проблеми вона не вирішує, тому в ХХІ столітті від неї можна і відмовитись. А як ходити дітям зі школи у пітьмі. До того ж коли канікул не буде до грудня? Я настійливо рекомендую владі шукати інші шляхи», – резюмує вчителька.

Краще я заплачу гроші, але буду мати тепло в квартирі, каже мати двох маленьких дітей, ужгородка Вікторія:

– У нас двоє маленьких дітей і ми з чоловіком готові навіть більше платити за опалення, тільки б воно було. Ну хай той керівник стане на наше місце і порозуміє кожного. Я розумію, що вказівки щодо економії приходять зверху, але наші депутати можуть лобіювати закони в Києві. Ми ж їх обираємо для того, щоб вони нам служили, а не навпаки.

А ось молодята, які одружилися на початку літа і проживають в маленькій квартирі кажуть, що хочуть випробувати нову технологію опалювання приміщення, ту, що працює на пелетах:

– Я інженер за фахом і цікавлюся інноваціями, які з΄являються на європейських ринках. Тато у мене живе в Німеччині і розповідає, що дуже ефективно перейти на пелетне опалювання. Воно екологічно чисте, економне і безвідходне. Тому, думаю варто відходити від електрики і ми з дружиною плануємо купити котел, що працюватиме на біопаливі. А саме паливо куплятиму від закарпатських виробників, пропагуючи купувати українське.

А от Дмитра, керманича одного з будинків Ужгорода ми зустріли за закупівлею свічок і запитали, що ж він планує робити:

– Готуватись до відключень електроенергії не хотілось би, але якщо будуть відключати світло, будемо користуватися дідівським способом – свічками чи ліхтариками для освітлення приміщення. Знайшов на дачі навіть гасову ламку, почистив і приніс додому, хто знає, може й знадиться. Ми звикли до благ цивілізації: телевізора, телефону, комп’ютера чи морозильної камери. Моя дружина заморозила на зиму чимало свіжих фруктів та зберігає в морозильній камері, і якщо не буде довго електрики, то всі наші заготовки можуть попсуватися. Я вірю, що відключень не буде, а якщо будуть, то нетривалі і великої шкоди не завдадуть.

Економіст Ужгородського національного університету, Віталій прогнозує, що електрика і газ для України не подешевшають, а влада вимушена відключати світло:

– З моральної точки зору – це неправильний підхід, але з іншого боку якщо подачу світла не обмежувати в піковий період, то Закарпатті може мати великі проблеми по безпеці енергетичної системи в цілому. Наша проводка настільки стара, що мідь уже прогнила, а нову в старому місті, багатоповерхових будинках і деяких підприємствах ніхто не міняв і тим більше, що не збирається.

В результаті, люди старшого віку пригадують добу повернення недалеких 90-х, критикують владу, а більш молодше покоління – переживають і ставляться креативно до відключення електропостачання в домівки.

Звісно, жити без води та світла доводилося громадянам навіть європейських країн. Було таке і в Ужгороді, але ще в ХІХ-ХХ столітті. Десь причиною того служила війна, десь природня чи то техногенна катастрофа. Так будуть жити і жителі Сходу України, яким можна тільки поспівчувати перед суровою зимою. До слова, ті ліхтарі, що були розбиті навесні на Київській набережній, на Пішохідному мосту, не відремонтовано дотепер.

А жителям маленького європейського міста над Ужем варто частіше, проходячи позв пам’ятник Ліхтарнику дяді Колі, кланятися за те, що він у свій час ходив по місту і запалював лампи поки всі спали і в теперішній час надіятися, що світло в домівках все ж таки буде.

Закарпатський кореспондент