На території Ужгородського замку з’явилися сірі сови.

Про це повідомили в адміністрації музею Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького.

Це рідкісне та незвичайне явище не могло не привернути увагу відвідувачів та мешканців міста. Ужгородський замок, що славиться своєю історією та архітектурною спадщиною, став тимчасовим притулком для цих таємничих птахів. Сірі сови, з їхнім елегантним і одночасно загадковим виглядом, додають особливої атмосферності цьому старовинному місцю.

Такий момент є унікальним не лише через рідкісність самого явища, а й через взаємодію природи та людської історії. Сови, що звикли до нічного життя, зараз стали частиною дня замку, несучи свою тиху мудрість у кожному погляді. Вони наче повернули час назад, нагадуючи про те, як багато таємниць зберігає цей старовинний кам’яний об’єкт, який пережив століття, а тепер став свідком цієї чудової миті.

Унікальні фото зробила і фотохудожниця Oksana Vashchuk. «Такі зустрічі трапляються нечасто – знайти Сову сіру (Strix aluco) практично серед міста – велика удача, а спостерігати за цими таємничими птахами в Ужгородському замку – справжня магія природи. Завдяки інформації Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького сьогодні вдалося познімати сову сіру і двох її пташенят. Кілька світлин і коротеньке відео – результат прекрасної зустрічі», – поділилася враженнями Оксана Ващук.

Сіра сова вважається найпоширенішою зі всіх європейських сов. Вона охоче селиться як в глухих безлюдних куточках, так і поблизу людського житла. Ареал сірої сови обіймає Європу, Західний Сибір та Північну Африку, на сході він простягається до Тихого океану. В Україні сіра сова трапляється в лісовій та лісостеповій смузі, а також значній частині степової смуги, пониззя Дніпра, Придунайський регіон і гірський Крим. Найчастіше вона населяє рівнинні і гірські лісові масиви, проте не уникає й культурного ландшафту, селячись у великих міських парках, на цвинтарях і околицях населених пунктів, які межують з відкритими просторами. Мисливські угіддя цієї сови зазвичай розташовані на ділянках зі старим листяним або змішаним деревостоєм.

Основну загрозу сірій сові складає скорочення середовища проживання пов’язане з винищенням старих лісів та дуплистих дерев, зникненням придатних місць для гніздування в містах, зменшенням корової бази через застосування пестицидів, незаконний вилов для використання в індустрії розваг. Сова сіра перебуває під захистом Бернської конвенції, а також Конвенції про торгівлю рідкісними видами флори та фауни. Для збереження цього чудового птаха – символа мудрості – слід вжити заходів, в тому числі і провітницьких, щодо відмови від використання пестицидів, охороняти праліси і старі дуплисті дерева, розвішувати штучні гніздівлі в садах і парках.