З 15 грудня Укрзалізниця запустила два вагони-купе сполученням “Ковель-Рахів”, яким пасажири з Ковеля можуть без пересадок доїхати аж до самого Рахова на Закарпатті. Раніше люди змушені були робити пересадку у Львові. Новим маршрутом скористалася журналістка онлайн-видання “Місто.медіа” Іванна Масюк, і розповіла про всі зручності-незручності маршруту і Рахова загалом.
У Рахові Іванна Масюк пробула день і хотіла з’ясувати, чи вартий Рахів цілого дня, і як воно — мандрувати нічними потягами «Укрзалізниці», а ще й узимку? В планах було погуляти містом, зайти до “Музею гуцульської бриндзі” та дізнатися по інші цікаві колоритності невеличкого Рахова.
Реальний Рахів
“Невеличке місто наче комфортно вмістилось у складені долоні великої гори. І та гора його так затуляє від зовнішнього світу, що, потрапляючи сюди, здається, що повернувся на років 10–20 назад. …Найперше, що бачиш, вийшовши з вокзалу — Тиса, міст і храми. …Навколо вокзалу набудовано якихось магазинів і яток, багато крикливої зовнішньої реклами, вузькі тротуари, нерегульовані проїзні частини”, — такий Рахів, з дощем та вузькими тротуарами, зустрів дівчину майже о 8-й ранку.
Альтанка у Парку
Зрештою, екскурсія Музеєм бриндзі, кілька нових гуцульських слів, амфітеатр у парку культури і відпочинку, колорит гірського міста та смачний обід — кулеша з бринзою і шкварками — зробили свою справу. Мінеральне джерело Іванна так і не знайшла — безлюдний зимовий парк, тиша та історії про міфічних Повітруль, яких наслухалася в Музеї, не схиляли до пошуків. Згодом, після прогулянки, вона загуглила те джерело і зрозуміла, що пропустила його на початку парку.
“Це хороший привід повернутись у кращу погоду і не самій. Можливо, весною — тоді, як сказала пані Ольга з попереднього розділу, вони возять на екскурсію до ґаздів, чиї овечки народжують ягнят — подивитись на малюків, потримати тих на руках”, — каже дівчина.