Міфи про атомну енергетику
13-04-2018, 13:34
Атомні електростанції зазвичай виділяють радіонукліди низького рівня в повітря під час щоденних операцій. У той час як вплив високих рівнів радіації може вбити протягом декількох днів або тижнів, вплив низьких рівнів на тривалій основі, може привести до пошкодження кісток, тканини, генетичних ушкоджень, довгострокових травм, хвороб і смерті…
Міф – атомна електроенергія - це дешево
Кажуть, що АЕС продукують найдешевшу електроенергію. Експерти стверджують, що 1 кВт електроенергії, виробленої на АЕС коштує близько 50 копійок , ТЕС – наближається до 1,83 грн, "найдорожче" обходиться "зелена" енергетика. Розберемося, в чому суть.
Розглянемо дві "крайності" - атомну та "зелену" енергетику, які, на перший погляд, мають найбільший розрив у вартості електроенергії і спробуймо зрозуміти чому так.
1) Проекти ВДЕ створюються з нуля, а будівництво будь-якої електростанції з нуля потребує значних інвестицій. Говорячи про "високу" вартість "зеленої" генерації, ніхто не порівнює витрати, які необхідні для створення НОВИХ, а не зношених та таких, термін експлуатації яких підходить або вже підійшов до кінця, потужностей. При такому підході - атомна коштуватиме в рази дорожче сонячних та інших установок ВДЕ аналогічної потужності.
2) Крім високих капітальних витрат атомної станції маємо високі операційні витрати: необхідно ПОСТІЙНО купувати паливо, транспортувати, збагачувати, зберігати відпрацьоване і т.д. ВДЕ ж не має паливної складової, ціна на яку є непрогнозованою в довгостроковому періоді. Тобто, по суті можна сказати, що капітальні інвестиції в проекти ВДЕ складають повну вартість проекту, оскільки операційні витрати є мінімальними, а платити за паливо не потрібно.
3) Формула розрахунку і реальна вартість "зеленої" кВт*год є прозорою, немає жодних бюджетних програм, які збільшать її загальну вартість в майбутньому.
Що включає в себе тариф АЕС? Вартість атомної електроенергії включає витрати на закупівлю свіжого та вивіз відпрацьованого ядерного палива; витрати на оплату праці, витрати на проведення ремонтів енергоблоків; експлуатаційні витрати, кошти для сплати необхідних податків та зборів до бюджетів усіх рівнів, заходи з підвищення безпеки тощо. При цьому не враховуються кошти на утилізацію радіоактивних відходів, захоронення відпрацьованого ядерного палива (ВЯП), на усунення наслідків ймовірних аварій ...
Одні лише кошти на усунення наслідків Чорнобильської катастрофи щорічно забирають з держбюджету близько 2 млрд. грн. Це програми Державного агентства України з управління зоною відчуження "Внески України до Чорнобильського фонду "Укриття" та до рахунку ядерної безпеки ЄБРР", "Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення", "Наукове забезпечення робіт та інформаційні системи щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи", "Виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами неядерного циклу, будівництво пускового комплексу "Вектор" та експлуатація його об'єктів", "Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення", "Підтримка у безпечному стані енергоблоків та об'єкта "Укриття" та заходи щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС".
А скільки ще коштів витрачається на оздоровлення населення, захворюваність та смертність якого зросла після катастрофи на ЧАЕС? Скільки коштів з бюджету списується на забезпечення "чорнобильців" лікарськими засобами, проходження курсу санаторно-курортного лікування? Так, на 2017 рік Уряд встановив розміри грошової допомоги постраждалим унаслідок Чорнобильської катастрофи для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам оздоровлення й відпочинку, яка за бюджетною програмою "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становитиме 123,4 млн грн.
Застаріле обладнання українських АЕС часто дає збої, на відміну від "зеленої" енергетики, яка представлена новими потужностями та технологіями. Дати реальну оцінку коштів для усунення несправностей АЕС досить складно. Проте, можна уявити собі, скільки додаткових витрат вони несуть, зважаючи на частоту виходу з ладу застарілого обладнання радянських АЕС. Зокрема, тільки за перші 5 місяців 2016 року відбулося 9 аварійних зупинок енергоблоків. Енергоблоки 3 АЕС з 4 діючих за неповні півроку вже тричі виходили з ладу. А в березні Південно-українська АЕС взагалі зупинилася. У порівнянні з попередніми роками, аварійність зросла в 5 разів.
Рівень безпеки радянських АЕС бажає залишати кращого. Термін експлуатації більшої частини діючих блоків підходить до закінчення.
Рівень безпеки українських АЕС
Проте, плани введення нових енергоблоків, будівництва власного сховища для зберігання ВЯП в теперішніх невтішних реаліях позбавлені здорового глузду. Немає чітких розрахунків необхідних витрат, які передбачають дані заходи, та оцінки зміни вартості атомної електроенергії. Нівелюючи поняття екологічної безпеки і "забувши" її важливість, Україна сьогодні "пишається", що частка атомної енергетики зросла в 2016 році з 47-ми до 60%.
Відповідно до Енергетичної стратегії України до 2035 року – базового держаного документу, який визначає пріоритетні напрямки розвитку в енергетиці , термін експлуатації енергоблоків АЕС продовжується до 50-ти років, не зважаючи на те, що вони були спроектовані лише на 30. Не згадується публічно вартість продовження експлуатації, не кажучи вже про безпечність таких заходів.
Процес підготовки та продовження терміну експлуатації енергоблоків АЕС є досить тривалим і витратним. Так, для 1 блоку потужністю 1Гвт така цифра буде коливатися в межах 4-6 млрд грн, що може підвищити тарифи щонайменше на 80%. Для порівняння, за таку суму можна з нуля побудувати близько 0,9 Гвт "зеленої" генерації, для використання якої, не потрібно буде в майбутньому купувати паливо, платити за його доставку, переробку, зберігання та утилізацію.
За 10 років України заплатила країні-агресору близько $1,5 млрд за зберігання відпрацьованого палива. І навіть, при наявності власного сховища ВЯП в Україні, на будівництво якого потрібно потратити додаткові мільйони з бюджету, вартість зберігання відпрацьованого палива буде достатньо високою – $392 млн.
На продовження термінів експлуатації зношеного обладнання застарілих АЕС залучаються мільярдні міжнародні кредити, які, збільшуючи непідйомний зовнішній борг України, заганяють її на ще глибше дно. Важливо зважати на те, що колись (а це буде зовсім скоро) їх вже не можна буде продовжити, діючі атомні станції доведеться закривати… А це додаткові колосальні витрати. Для прикладу, попередньо оцінена вартість закриття АЕС в Німеччині складає близько €38 млрд.
Отже, необхідно розуміти, що всі додаткові витрати, які несе за собою атомна енергетика не враховуються в тарифі, але це не означає, що вони не накопичуються і в майбутньому тяжким тягарем не впадуть на плечі кожного з нас. Попереду перед нами стоїть важливе завдання – виведення з експлуатації 15 атомних блоків, функціонування яких може привести до трагічних наслідків, на усунення яких (якщо взагалі буде така можливість їх усунути) необхідні будуть колосальні грошові ресурси. Щорічні витрати на обслуговування реактора та підтримки безпеки навіть після його остаточної зупинки налічують мільйони доларів. В додаток до цього значні суми витрачаються на зберігання та контроль впродовж сотень років понад тисячі тон високоактивних відходів, напрацьованих на кожному реакторі за плановий термін експлуатації (в той час, як сонячні панелі, вітряки можуть бути легко демонтовані і виведені з експлуатації). То невже ми хочемо перекласти на плечі наших дітей, внуків, правнуків невиправдано високу вартість атомних кВт*год (не кажучи вже про екологічні наслідки) лише через свою теперішню мниму економічність та бездарність?
Міф – атом врятує планету від глобального потепління
Яка роль атомної енергетики в боротьбі з проблемою глобального потепління? Докази свідчать про те, що побудова нових атомних електростанцій може лише загострити екологічну ситуацію.
Світова ядерна асоціація стверджує, що 438 АЕС в 2015 році забезпечили зменшення викидів СО2 в обсязі 1,1 Гт. А 1,1 Гт з загальних 36Гт складає лише 3%. Тобто, одна АЕС дозволяє уникнути менше 0,007% СО2, що, навряд чи, зможе зменшити рівень моря. Якщо відповідно до паризьких домовленостей до 2050 року буде побудовано 1000 нових АЕС (вартість будівництва оцінена в $8,2 трлн), можна буде уникнути 3,9Гт СО2, при цьому світові викиди вуглецю все рівно зростуть щонайменше до 64 Гт. Тобто, 6%-ве зменшення викидів вуглецю обійдеться світові більш, ніж у 8 трильйонів доларів!
Чи потрібно це планеті, якщо більшого ефекту при значно менших витратах можна досягнути й іншими альтернативними шляхами, зокрема, використанням відновлюваних джерел енергії?
Згідно оцінки Lazard, сонячна та вітроенергетика може забезпечити еквівалентну потужність на 80% дешевше. А перехід на відновлювану енергетику, за розрахунками GreenPeace, дозволить заощадити близько US $ 1567,3 млрд. у країнах-членах Організації економічного співробітництва і розвитку. Це допоможе отримати 2,9 млн робочих місць до 2050 року. Використання відновлюваних джерел енергії забезпечує можливість дотримання екологічних зобов'язань перед майбутніми поколіннями та має соціально-економічні переваги, які дають поштовх для подальшого інноваційного розвитку без шкоди довкіллю.
Окрім значно приємнішої вартості та кращого екологічного ефекту, відновлювані джерела енергії дозволяють швидше нарощувати свої потужності. Так, згідно зі звітом World Nuclear Industry 2016, середній час спорудження для 46 атомних електростанцій, які почали роботу в період між 2006 і 2016 склав 10,4 років, що досить контрастно виглядає на фоні однорічного терміну спорудження проектування і будівництва для типового промислового масштабу сонячної електростанції.
Таким чином, атомна енергетика зумовить погіршення ситуації зміни клімату через надмірно високу витратність та значні терміни реалізації. То чи є зміст витрачати колосальні суми на розвиток наперед пагубної галузі, якщо можна значно зекономити використовуючи екодружні джерела енергії?
Джерело
Вернуться назад