Що таке сексизм та чи справді місце жінки - на кухні: думка закарпатського соціолога
4-03-2018, 12:32
- Для початку, думаю, варто розібратися з дефініціями, аби читачам відразу все було зрозуміло. Що таке насправді сексизм?
- Коли ми говоримо про сексизм, то ми говоримо про дискримінацію за ознакою статі. В Україні окремого якогось закону, який би регулював питання саме сексизму – немає. Але в Україні є прийнятий Закон про Засади запобігання та протидії дискримінації в Україні, ось у ньому, власне, й прописані всі основні дефініції, які стосуються того, що таке дискримінація, які ознаки може мати дискримінація, які є види дискримінації. І, зрештою, там визначається і дискримінація за ознакою статі, тобто сексизм.
- Коли йде мова про сексизм, то зазвичай людина думає, що мова йде про якісь певні ущемлення прав жінок, хіба стосується сексизм лише жінок? Чи є якісь приклади дискримінації чоловіків за ознакою статі?
- Є достатньо прикладів дискримінації чоловіків за ознакою статі. Причому це приклади і прямої дискримінації, і непрямої, і підбурювання, і утиски. Наприклад, чоловіків педагогів в Україні вже майже немає, адже їх не дуже сприймають або сприймають гендерно-стереотипно. А, наприклад, чоловіків-вихователів у дитячих садочках взагалі не сприймають. І сьогодні ми маємо навіть такі випадки, коли це не просто прояв якогось утиску, що от ти чоловік і ти погано будеш доглядати дитину, але ми маємо прояви прямої дискримінації, коли людину не беруть на роботу тому, що звинувачують її в педофілії. Кажуть, от ти чоловік, хочеш працювати з малими дітьми, значить, ти – педофіл. Тому така дискримінація є. Також часто ущемлюють чоловіків, які обирають для себе нетипово маскулінні професії. Наприклад тих, які хочуть бути перукарями, дизайнерами, стилістами. Тобто ті, які хочуть реалізувати себе у так званих жіночих професіях, хоча професія статі не має. Часто цих чоловіків, їхню поведінку і бажання реалізувати себе у таких галузях сприймають як тип такої сексуальної орієнтації. З іншого боку, сексизм непрямої дискримінації можемо спостерігати і в таких випадках, коли ми бачимо на роботі керівника, в якого працює жінка з малою дитиною і чоловік, в якого теж є мала дитина. То коли жінка каже, відпустіть мене додому, бо в мене маленька дитина, то керівник відпустить, а чоловіка, який теж хоче до своєї дитини – ні, адже він чоловік. Це вже приклад непрямої дискримінації за ознакою статі.
- Сексизм – дуже поширене явище у засобах масової інформації, зокрема, до прикладу, в рекламі. От був випадок, що в Києві з’явилися рекламні плакати начебто якоїсь «спілки сексистів України»…
- Так, на сьогодні найбільш така сексистська сфера в Україні – це реклама. В різній рекламі активно використовують і жіночі, і чоловічі образи. Треба сказати, що в Україні для багатьох людей це вже навіть така нормальна звичка, хоча це теж форма утиску, і в багатьох країнах це карається законом. Знаю один дуже відомий випадок, що стосується, до речі, дискримінації чоловіків у рекламі. Це відбувалося в Естонії. Одна з компаній, яка виготовляла засоби контрацепції, випустила рекламу зі слоганом: «Наші презервативи надійніші за ваших чоловіків». Після цього кілька громадських організацій Естонії звернулися з позовом до Міжнародного суду з прав людини, виграли, і компанія виплатила компенсацію не цим громадським організація, а ніби всім чоловікам Естонії, і ці кошти витратили на іншу соціальну рекламу.
- Нещодавно зустрічала подібну рекламу і в Україні. Але вона стосувалася жінок: одна з клінік пластичної хірургії закликала жінок -
збільшувати груди, оскільки чоловікам корисно дивитися на гарні жіночі груди…
- Тут ще, скажу, є якась бодай пряма залежність. Тобто клініка пластичної хірургії займається збільшенням молочних залоз. Але є випадки, коли реклама стосується кондиціонерів, а там зображують жінку з оголеними грудьми і напис – «Дихай на повні груди!». Або, наприклад, реклама керамічної плитки, і на ось тій плитці лежить оголена жінка і написано «Ляже, як миленька». Про що йдеться? Тобто це такі візуальні виклики, які дуже впливають на соціалізацію, особливо в дітей. І вони сприймають це як норму. А насправді це нехтування жінкою. Це, по суті, продаж не просто керамічної плитки, а й тіла жіночого. І таке якесь нівелювання взагалі гідності людської.
- Зараз, здавалося б, жінки в Україні мають такі ж самі права, як і чоловіки, тому виникає питання: чи є в суспільстві взагалі розуміння цієї проблеми сексизму?
- Думаю, що ні. Колись, коли я ще була студенткою, мені казали: буття визначає свідомість. Я маю на увазі те, що люди, які в своєму житті не стикалися з формами утисків, з формами прямої дискримінації за ознакою статі, вони можуть і не усвідомлювати, що сексизм і дискримінація взагалі існують. Іноді вони можуть навіть нехтувати цими речами. Натомість особи, які в своєму житті стикалися з випадками прямої дискримінації, яскраво усвідомлюють, що таке сексизм, і що це є дискримінація. А люди, які цих утисків на собі не відчули, намагаються не зважати на ці речі. Сьогодні в Україні всі намагаються дотримуватися думки, що ось тут ми дискримінацію дозволяємо трішечки, наприклад, щодо жінок, а ось тут ми дискримінацію не дозволяємо. Але дискримінацію так сприймати не можна. Вона або є, або її немає. Тобто ви якщо допускаєте ось там трішечки-трішечки ту дискримінацію, то це означає, що ви визнаєте її загалом. І неважливо стосовно якої конкретно групи.
Ольга Беца, Закарпатський Кореспондент
Вернуться назад