Закарпатці у Бельгії: подорож унікальними пивоварнями (ФОТО)
20-05-2017, 14:41
Бажання проїхатись по пивоварням Бельгії, визріло досить давно. Я багато разів був у Бельгії, куштував і насолоджувався їхнім пивом, вантажив по 20 пляшок у валізу, отримував їх з літака з відірваними ручками, а вдома робив дегустації.
Бельгійське пиво – це особливий світ. Тут все ще варять пиво в монастирях та дотримуються сторічних технологій, а кількість видів пива нараховує багато сотень.
Команда зібралась дуже цікава – власник пивоварні, що варить найкраще крафтове пиво України, ужгородський пивний оглядач, власник найкращих пабів Ужгорода, керівник пивних продаж однієї з дистрибуційних компаній. Люди, які розуміють, поважають і потребують пиво.
Пізно ввечері прилетіли в Брюссель Шарлеруа, взяли в оренду мікроавтобус і відправились спати. Наступні чотири дні, обіцяли бути насичені пивом.
Ранок ми почали в Брюсселі. Пивний тур має починатись з пива, тому почали його з ресторанчика на площі Гранд плас.
Це колишня ринкова площа, на якій знаходиться Ратуша та Будинок короля.
Погуляли по центру, поки він ще був напівпорожній. Пройшлись до Пішаючого хлопчика. Його якраз вдягали в новий костюм. Хлопчик дуже незначного зросту, але притягує до себе багато туристів.
Припускають, що першу статую виготовили ще в 14му столітті, а сучасного вигляду вона набула в 1600-х рока. Є багато легенд про хлопчика, які розповідають всім туристам, про те як він врятував місто надзюрчавши на гніт бочки з порохом.
Відправились на першу пивоварню. Це був Cantillon – бельгійська легенда, де варять пиво спонтанного бродіння. Два основні види – ламбік і гьозе, і напої на їх основі.
Ламбік – це пиво, в яке під час приготування не додають дріжджі і воно бродить самостійно і спонтанно. Дозрівання такого пива триває не менше 12-14 місяців у дубових бочках з під вина.
Гьозе – це суміш однорічного і багаторічних ламбіків. Коли їх змішують, то пиво починає знову бродити, оскільки однорічний продукт не докінця сферментований.
Оскільки ми прийшли на 10 ранку, а екскурсія у нас починалася в 11, то замовили декілька пляшок для дегустації.
Почали з старого гьозе, виготовленого в 2007 році. Пиво дуже специфічне, кисле, незвичне для першого разу, але має свою дуже яскраву палітру смаку.
Спробували також, ламбіки звичайні і з доданим виноградом, вишневе пиво Крік і полуничний Фрамбуаз. Дуже-дуже смачно і не схоже на пиво.
Пиво подають горизонтально, щоб мертві дріжджі не попали в бокал.
Об одинадцятій, нас забрав гід і ми відправились гуляти по виробництву.
Виробництво пива починається з затору солоду – це коли солод (пророщене і висушене зерно) заливають гарячою водою і витримують на певних температурних режимах. В Кантільоні це відбувається в сторічному обладнанні з мінімальною механізацією.
Варять сусло в чанах, які стоять там з моменту заснування заводу, а охолоджують у басейні на відкритому повітрі. Під час охолодження, сусло отримує з повітря природні дріжджі, які починають ферментацію.
Регіон Брюсселю має свою особливу мікробіологію, яка дозволяє виготовляти це унікальне пиво. Пізніше ми спілкувалися з спеціалістами в більш сучасних пивоварнях і вони казали, що не мають шансу виготовити пиво, подібне до Кантільона.
Після дегустації, ми закусили бельгійських вафель і відправились в один з найвідоміших барів світу – Delirium Cafe.
Біля Деліріума є цікава статуя, яка називається Пішаюча дівочка. Чомусь вона не така популярна як хлопець.
Деліріум – це пивна Мекка, для тих хто не бачить життя без пива та й для звичайного туриста теж.
Не щодня буваєш у барі, де в меню є 3162 сорти пива. Пиво відсортовано по абетці, пивоварням, типам і країнам.
З України не було жодного пива. Зате є пиво Тарас Бульба, яке вариться місцевою пивоварнею Бразері де ла Сенна. Коли вони придумали його, то вважали, що це цирковий герой і тільки пізніше дізналися про справжню історію Тараса Бульби.
В інтер’єр закладу вкладено менше грошей, ніж в середньо-задрипане кафе в Україні. Потік клієнтів тут не кінчається ніколи і потік пива теж. Ввечері, неможливо знайти столик. Гості стоять на вулиці і там же їх обслуговують офіціанти. Ми прийшли в обід, тому знайшли місце і спробували десяток різних сортів пива.
В Деліріумі нема кухні, тут тільки наливають. Тому їли знову на вулиці. Цього разу спробували картоплю фріт, яка є одним з бельгійських спеціалітетів.
Відмінність від нашої смаженої картоплі в тому, що її смажать два рази, один для пропікання всередині, а другий для хрусткої скоринки. Ця картопля з”явилася в Бельгії, як замінник маленької риби, яку жінки смажили для своїх чоловіків, відправляючи їх в море на риболовлю.
Наступний паб був одним з тих, що очолює всі путівники. Це паб A la Becasse, назва якого походить від імені птаха Бекас, щось схоже на довгоносого зябликодятла.
Трохи прихований від ока перехожих, знаходиться у вузькому провулку. Всередині меблі та атмосфера 19го століття. Здається, що нічого не змінилось. Це найстаріший незмінний паб Брюсселю.
Місцеві ходять сюди, щоб пити ламбіки. Приходять старенькі пари, випивають надщерблений глечик ламбіка і йдуть гуляти.
Вільних місць мало, треба вистояти чергу, поки не звільниться стіл. Для кожного пива, є свій погарчик. Нас вже не тягнуло на ламбіки, тому потішились трапістським Rochefort i Orval.
Далі, ще було трохи солодощей і 3 бари, але про це вже не вартує розповідати. Хіба, що тільки те, що один з пабів був BrewDog – це мережа барів всесвітньо відомої крафтової пивоварні. Всередині була неймовірна атмосфера і дуже багато пива.
Продовження буде…
Віктор Стиничи, блог "Подорожуй"
Вернуться назад