Москаль заявив, що на Закарпатті не реалізовують жоден серйозний спортивний чи туристичний проектЯкби реалізували хоча б частину з них, маса людей отримала б роботу, а область за спортивною й туристичною інфраструктурою досягла би рівня Австрії чи Італії. Однак на сьогодні жоден проект не реалізований, високогірні райони, де люди отримували б серйозні прибутки, залишаються депресивними, селяни змушені виїжджати на заробітки в Росію і Євросоюз, а якщо сюди заходить потенційний інвестор, на нього починають кричати «Не дамо знищити Карпати!». У результаті область і далі сидить боса, гола й дотаційна на 76 відсотків… Нижче надаємо частину проектів із минулих років, які так і залишилися на папері. 2004 рік. Передпроектні пропозиції для створення гірськорекреаційного комплексу «Пилипець» у районі однойменного села на Міжгірщині. Він мав охопити 830 га, загальна довжина гірськолижних трас різного ступеня складності планувалася на рівні 88 км, а максимальна однієї – 3600 м при перепаді висот 823 м. Йшлося про будівництво готелів, баз відпочинку на тисячу туристів, іще 2 тисячі могли розселитися власне в Пилипці й доїжджати до рекреаційної зони громадським або легковим транспортом, для якого передбачалася система автостоянок. А на схилах гори Гимба хотіли звести до 4х тисяч метрів гондольних підвісних канатних доріг і до 2000 м крісельних тощо. Освоєння гірськолижної зони мало здійснюватися поетапно, з можливістю поступового залучення інвестицій. Проект не реалізований. 2005 рік. ЗАТ «Джи Пі Ай – Боржава» мало намір розмістити гірськолижний курорт «Боржава» на Міжгірщині. Серед документів – погодження від 12ти обласних і державних інстанцій, плюс – від усіх місцевих рад, на території яких мав постати об’єкт. Але це товариство, певно, чимось не догодило тодішній владі, бо комісія ОДА вирішила відкласти питання на довивчення. Мовляв, і про великі площі йдеться, і про дуже значні вкладення, і землі будете купувати через аукціон для кожної черги поетапно, якщо виграєте. У 2006му ця комісія, фактично, знову «відфутболила» інвестора, відписуючись на клопотання Ради національної безпеки України про сприяння у розгляді проекту. Хоча там ішлося про будівництво впродовж 2006 – 2016 років курорта для літнього й зимового відпочинку, що не мав аналогів у Східній Європі. При запуску останньої черги проектувалася пропускна спроможність 1 млн осіб на рік, що потребувало тоді 1,5 млрд грн. капіталовкладень, створення 7 тисяч робочих місць, розбудову інфраструктури. До підготовки концепції залучили, крім українських, італійських і австрійських фахівців, але все марно. А в 2007му виходить розпорядження голови ОДА О. Гаваші про оголошення конкурсу на кращий інвестиційний проект зі створення туристичнооздоровчих комплексів на тих же самих ділянках у районі полонини Боржава… 2006 рік. Пропозиція ТОВ «СТС» про розміщення гірськолижного комплексу в селах Турички, Лумшори, Ликицари, Липовець, Тур’яПоляна, Полянська Гута й за межами Туричківської та Тур’єполянської сільрад. Комісія ОДА дала добро, про викуп земель через аукціон уже не йшлося, всі погодження є, а об’єкта – так і нема. Наступний проект – пропозиція ТОВ «Профіт менеджмент», на замовлення якого архітектурне бюро з Києва розробило обґрунтування для І-ї черги забудови гірськолижного курорту в межах вершин Гимба – Кичера Кругла Боржавського масиву. Ішлося про ГЛК «Потік – Річка», «Буковець – Потік», «Буковець» і «Матачів». Були передбачені витяги, підйомники, а ще – штучне засніження, що дозволяло подовжити сезон навіть до 5 місяців. Власне, все це – у межах більшого проекту «Боржавські полонини». Нереалізовано. 2007 рік. Передпроектна розробка розвитку гірськолижного курорту «Гимба» в межах однойменної гори та сіл Пилипець і Подобовець на восьми, а на останній черзі – 16ти гектарах. У документах вказувалося, що в Україні нема гірськолижних комплексів із трасами, що відповідають вимогам міжнародних спортивних класифікацій, тож таку хотіли створити. На перспективу йшлося й про найдовшу трасу в країні на 4100 м із перепадом висот 870 м, готельний комплекс спершу на 300, затим – до 1800 чоловік із спортзалом, басейном та всією іншою супутньою інфраструктурою включно з канатнокрісельним підйомником. Нереалізовано. Тим же роком датуються й передпроектні розробки по ГЛК «Великий Верх» на замовлення «БоржаваРезорт» – теж із системою штучного засніження, загальною довжиною трас різної складності в 17915 м і пропускною спроможністю 9947 чоловік на день. Далі цієї стадії справа не пішла. 2007 рік. Пропозиції щодо створення комплексу «Драгобрат – Кваси» на Рахівщині, по якому замовником у виступило Головне управління з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків та туризму. Сюди мали входити гірськолижні центри «Ясіня» та «Кваси». Основна мета була – створити цілісну систему гірськолижних схилів і канатних доріг, які би дали змогу з’єднати в один комплекс населений пункт Кваси, безмежні північні, північносхідні й південні схили г. Близниця та відомий високогірний комплекс «Драгобрат» (г. Стіг). Не реалізовано. Наступний проект – «Makrocap Grup» (Кіпр) виношувала ідею ГК «Петрос», який планувався на північному схилі однойменної гори. Максимальна позначка – 2020 м, перепад висот – 1140 м, загальна площа курорту – 4000 га, а забудови – 78 га. Тут мало бути 10 000 номерів у готелях, 49 трас, 21 підйомник, плюс усі умови для літнього відпочинку, включно з полем для гольфу. Однак з’ясувалося, що на цю територію є ще один претендент – ПП «ПлайПетрос». Він на той час уже розробив свій інвестпроект орієнтовною вартістю 300 млн євро й із 6000 робочих місць при експлуатації першої черги! «ПлайПетрос» стверджував, що конкурент використав їхню концепцію розвитку майбутнього курорту. Відтак у 2010му ГУ економіки ОДА відклало розгляд питання до вирішення спорів між інвесторами. На тому все й закінчилося. 2010 рік. Інвестиційний проект «Ужгород – полонина Руна» від ТОВ «СТС» подавався як пропозиція в підтримку Олімпійського руху в Україні. Обіцяли спланувати курорт високого міжнародного рівня, де можна буде проводити змагання з усіх видів лижної програми зимових Олімпійських ігор. Тут мало бути 336 готелів, пансіонатів, гірських притулків і т. д.; 58 ресторанів та інших закладів харчування; 42 витяги й 74 гірськолижні траси – і все це за 10 – 12 років при інвестиціях у 1,5 млрд євро. Втім, звідки компанія з Ужгорода взяла би такі гроші – в документах не пояснювалося… Найсумніше, що список «зарубаних» проектів далеко не повний і може продовжуватися, тепер ще й завдяки не пройденим громадським слуханням, активістам, які мають якісь власні інтереси тощо. А гроші в бюджет потрібні, і в гірських районах. Бо там є села, які не заробляють навіть на утримання сільради… Джерело |
||||
128-я бригада, авто, АТО, взятка, винарня, вино, гандбол, гороскоп, граница, депутат, дзюдо, ДТП, Закарпаття, Закарпатье, курс валют, курьез, ліки, Мир, Москаль, Новий Рік, Новини Закарпаття, Отдых, политика, пророчество, развлечения, религия, скандал, спорт, традиция, турист, убийство, ужгород, Україна, Украина, футбол, Хокей, шафрани, Шок, шоу, Эксклюзив
Показати всі теги {link}
Показати всі теги {link}
Ви зайшли як не зареєстрований користувач!
|