Туберкульоз на Закарпатті: статистика, міфи та загрози (ФОТО)

24 березня 2018 18:57 Переглядів: 1086 Коментарів: 0 Друкувати

Щороку 24 березня у світі відзначають Міжнародний день боротьби з туберкульозом. Метою відзначення цієї дати є підвищення обізнаності про глобальну епідемію, яка є однією з причин смертності. Понад 95% летальних випадків від туберкульозу реєструється в країнах з низьким рівнем життя. Поширеною ця інфекційна хвороба є і в Україні.

Зокрема, на Закарпатті тенденція захворюваності і смертності від хвороби знизилася. Так, у 2017 році захворюваність на туберкульоз в області становила 59,2 на 100 тис. нас., у 2016 році - 60,9 на 100 тисяч населення. Серед дітей ситуація залишається невтішною: у 2017-му на Закарпатті захворюваність становила 7,2 на 100 тисяч дитячого населення.

Про небезпечне захворювання ми поспілкувалися з лікарем вищої категорії, завідуючою першого терапевтичного відділення Обласного протитуберкульозного диспансеру Любов’ю Бондаренко. Тут лікар працює з 1972 року. Крім цього, фахівець консультує пацієнтів Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. А. Новака та ужгородського медичного центру «Діамед».

«Почну з того, що туберкульоз людству відомий з давніх-давен. Іще з 7-го року до н.е.. Коли робили археологічні розкопки, у кістках мумій фараонів були знайдені туберкульозні ураження. Уявіть собі, який час пройшов і ця мікобактерія зберігається дуже довго – можна сказати, з тих пір, як існує людство, - розповідає лікар. – Туберкульоз – це інфекційне захворювання, спричинене мікобактерією туберкульозу, що передається повітряно-крапельним шляхом. Основним джерелом інфекції є хворі на туберкульоз з відкритими формами, тобто ті хворі, що виділяють збудника в навколишнє середовище разом з мокротинням під час кашлю, чхання, при розмові. Одна хвора людина може заразити два десятки здорових осіб».

Однак можливість захворіти залежить від багатьох факторів: макроорганізму (людини, до якої потрапила інфекція, імунітету і супротиву хворобі), вірулентності палички мікобактерії туберкульозу – здатності викликати захворювання (агресивна чи не дуже, від пролікованого хворого чи недолікованого). Третій фактор – це концентрація.

Любов Михайлівна розповідає: «Колись американці зробили есперимент – вирахували трансатлантичний переліт до Штатів, за час якого в боїнгу одна людина заразила сім осіб. Тобто це закритий простір, велика концентрація палички – як і та сама маршрутка, таксі… Мене часто люди питають: де вони заразилися. Усюди! Туберкульозна паличка є в повітрі – але ж ми всі не заражаємося. Тому що її концентрація там незначна».

Історія захворювання

Для людства туберкульоз завжди був великою проблемою, що спричиняла значну смертність населення. Її називали «білою смертю».

«Серез тих, кого вразила небезпечна інфекція, були і знаменитості: Шопен, Достоєвський, Купрін, Чехов… Багато представників літературної еліти хворіли туберкульозом. І навіть у 19 сторіччі існувала думка, що померти від туберкульозу – це престижно. У молодому віці люди помирали, бо не було лікування. Особи, які хворіли на туберкульоз, зазвичай мали дуже гарний вигляд: рум’янець на щоках, характерних блиск очей, пов'язаний з інтоксикацією», - каже Любов Михайлівна.

Науковці довго не могли знайти збудника туберкульозу. Проводилося багато дослідів, зокрема вчений Роберт Кох вивчав легені померлих від туберкульозу. Він помітив, що такі легені були всіяні просовидними пухирцями. Любов Бондаренко розповідає: «Як просо було розкинуте по легенях. Він брав ці пухирці і обстежував під мікроскопом. 26-го березня 1824 року він пофарбував їх блакитним кольором і серед того побачив яскраву червону паличку. Ця звістка миттєво облетіла світ. Через 13 років німецький радіолог Вільгельм Рентген винайшов промені, завдяки яким ми маємо власне рентген».

Із захворюванням пов’язано багато міфів. Зокрема, що хворіють переважно бідняки. Італійці навіть говорили, що «туберкульоз заходить туди, де не потрапляють промені світла». Бо часто хворіли бідні, де вологі зі сирістю квартири… Це оточення, сприятливе для розвитку туберкульозу. Але в практиці фтизіатрів траплялися пацієнти різних соціальних статусів.

Учені довго не могли знайти спосіб лікування. Бацила має здатність довго зберігатися в багатьох середовищах: у повітрі, книгах… У 1844 році американці таки знайшли перший препарат – стрептоміцин, яким почали успішно лікувати туберкульоз.

Туберкульозна паличка може вражати не тільки легені, але й інші органи. Мікобактерія туди розноситься кров’ю. Серед таких органів бувають ніс, язик, мозок, вухо, кістки, статеві органи, печінка, селезінка, кишківник… «Єдине, про що не чула і не читала, – це туберкульоз шлунка. А все інше – так, у моїй практиці були такі хворі. Найбільш загрозливим є туберкульоз легенів. Бо хворі кашляють, виділяють харкотиння – з яким і туберкульозна паличка. Вони плюють, це висихає, розноситься в повітрі – тож постійна циркуляція», - каже Любов Михайлівна.

Фахівець переконує: наразі рівень свідомості людей ще не доріс до розуміння цієї небезпеки і можливості вберегти своє здоров’я. Адже одразу, коли виникають симптоми, наприклад, кашель, що триває понад три тижні – обов’язково треба звернутися до лікаря і зробити рентген. Бо зазвичай туберкульоз протікає так, що людина цього не помічає. Медик додає: «Може тліти роками, а потім якісь провокуючі фактори (грип, пневмонія, стрес) дають їй вихід. Коли паличка попадає в легені, робиться маленьке вогнище спочатку, потім запалення (часто думають, що то пневмонія), далі – каверна в легенях (дірка)… Легені такі, як губка. Далі у хворого з’являється задишка, страждає серце, яке не може наситити легені киснем…».

Профілактика та особливі випадки

Головна профілактика, запевняють медики, – це щорічне рентген-обстеження. « Ось у мене нещодавно на прийомі була жінка з Чехії. Там свідомість зовсім інша. Пацієнтка щороку робить рентген», - каже Любов Бондаренко.

Фахівець зазначає, що побороти захворювання можна завдяки правильному лікуванню. Був у практиці Любові Михайлівни і випадок, коли пацієнт перехворів туберкульозом і навіть не помітив. Розповідає: «Був такий випадок, коли я зустрічалася з дивовижними процесами. Це був 90-річний пацієнт. Дивлюся знімки і питаю, чи хворів туберкульозом. Він каже: ніколи. Уявіть: на знімках легенів не було живого місця! Повністю всіяні білими кальценатами. Тобто я бачила залишкові зміни вже після перенесеного туберкульозу. А чоловік каже: «Та що ви?! Я ціле життя пас кози. Ну я іноді кашляв, бо курив». Тобто пив корисне козяче молоко і не мав уявлення, що перехворів цим. Крім того, був випадок, коли вагітна жінка з Хуста хворіла невеликою формою туберкульозу. У неї були проблеми тільки з лімфовузлами. Вона годувала груддю, виділяла ці палички, але на БЦЖ з дитиною не з’явилася. У результаті – в малюка та ж сама форма хвороби. Один в один ця двотижнева дитина мала таке захворювання, як мама. На щастя, обоє видужали».

Лікар наголошує, що найефективніше лікування відбувається на початкових стадіях, при вогнищевому туберкульозі. Коли є деструкція, каверна – лікувати потрібно довше). Існує ціла серія протитуберкульозних препаратів, з’являються і нові.

«Раніше ми лікували туберкульоз 8-10 місяців. Це було ефективне лікування. Потім, звичайно, строки почали скорочуватися. Зараз є тенденція до переходу на амбулаторний етап. Бо зазвичай усі хворі добре себе почувають. Місця стаціонару треба зосередити для лікування важких форм. Сьогодні є дуже небезпечною мультирезистентний туберкульоз – багатоскійкість палички. На таке лікування іноді треба півтора року», - каже Любов Бондаренко.

Медик застерігає, потрібно дбайливо ставитися до свого здоров’я, адже оскільки після хвороби легені все одно залишаються в рубцях, захворювання може повторитися – за сприятливих для хвороби умов: недотримання режиму, погане харчування, алкоголізм, куріння…

Як захиститися закарпатцям?

Любов Михайлівна постійно їздить у сусідні області та країни на семінари. Каже, там ця проблема також поширена: в Угорщині, наприклад, у Словаччині…. Багато хворих є серед ромського населення. Однак, якщо у Чехії кількість хворих становить 13 на 100 тисяч населення, а в деяких українських областях – 100 випадків на ту ж кількість.

Небезпеку становить і міграція населення. На думку медика, особливо ті, хто виїжджає на роботу за кордон, мають робити рентген.

Однією з обов’язкових вакцин є щеплення БЦЖ дітям, яку перший раз роблять відразу в дитячому віці – ще в пологовому будинку, на 3-4 день після появи на світ малюка. БЦЖ – іноземна абревіатура, розшифровується як BCG – Bacillus Calmette, тобто бацила Кальметта-Герена. Незважаючи на її обов’язковість і актуальність в сучасному світі, далеко не всі мають уявлення, що таке БЦЖ і від чого ставиться це щеплення. Це вакцина проти туберкульозу, готується з ослабленої туберкульозної палички корови. Вона не є небезпечною для людини, оскільки спеціально вирощується в штучному середовищі, але створює імунітет приблизно на 20 років.

Друге, що потрібно, – реакція Манту. Це діагностичний метод обстеження, що полягає у ввеченні в кров туберкуліну. Проба Манту – туберкулінова проба, за допомогою якої досліджується реакція організму на підшкірне введення антигену збудника туберкульозу. У кого від’ємна реакція – обов’язково треба повторювати щеплення, створювати набутий імунітет.

Любов Михайлівна відзначає особливості закарпатців: найперше – менталітет, висока міграція, заробітчанство. Каже: «Люди з заробітків, окрім грошей, привозять і туберкульоз. У нас кожен другий молодий пацієнт – який повернувся із заробітків, хтось один кашляв і заразив. Має бути культура до свого здоров’я – профілактичні огляди, раз у році потрібно робити рентген. Наголошую: рентген, а не флюрограму. Якщо ти кашляєш понад 3 тижні, іди до лікаря, іди в тубдиспансер, де проводять і медико-генетичне дослідження харкотиння хворого».

Любов Бондаренко наголошує на високій якості можливості діагностики та лікування хворих на туберкульоз в Ужгороді. Зокрема, завдяки сучасному медичному центру «Діамед»: «Це поважна клініка, де сконцентровані нові і сучасні методи обстеження, найновіша апаратура, яка є, можливо, в одній-двох областях України. Це ядерно-магнітний резонанс, ультрахвильова діагностика… Чітко налагоджена робота, дбайливе ставлення до пацієнта. Тут є можливість повністю обстежити хворого. І не потрібно деінде робити різні дороговартісні аналізи, бо вони, буває, не дають лікарю потрібної інформації. Для грамотного лікаря достатньо мати основні параметри показників людини. А в «Діамеді» якраз проводиться той мінімум, який потрібен для постановки діагнозу".

Фахівець наголошує, раннє виявлення цього процесу сприятиме швидкому одужанню без наслідків.

Закарпатський Кореспондент

Ви зайшли як не зареєстрований користувач!