Вхiд на сайт
Авторизацiя

Не навчатися в школі – можливо. Якою є дистанційна освіта в Україні, - досвід закарпатки

Не навчатися в школі – можливо. Якою є дистанційна освіта в Україні, - досвід закарпатки
Зараз в Україні намагаються провести певні реформи шкільної освіти. Зокрема вони стосуються навчання у початкових класах. Тепер, як відомо, вчителям початкових шкіл не рекомендують користуватися червоною ручкою та задавати домашнє завдання в першому класі, оцінки учня теж – конфіденційна інформація, її можуть дізнатися лише батьки. Звісно, це не всі нововведення, які намагається запровадити Міністерство освіти й науки України. Зокрема, цьогоріч запрацював проект пілотний проект «Нова українська школа», участь в якому взяли 100 навчальних закладів по всій Україні. До слова, 3 школи із Закарпаття теж стали учасниками цього проекту.

Директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Юрій Кононенко пояснив, що перше завдання пілоту – випробувати нові підходи до навчання, які з 2018 року будуть впроваджуватись в усіх українських школах. За словами Юрія Кононенка, сенс оновлення цих (навчальних – ред.) програм ґрунтувався на тому, щоб забезпечити саме компетентнісний підхід. Тобто щоб не робити, як було роками – лише давати знання дітям, а щоб це було в гармонійній єдності з тим, щоб давати ключові компетентності, які потім дозволяли б використовувати знання, вміння, навички в тому практичному житті, куди діти виходять після школи.

Не навчатися в школі – можливо. Якою є дистанційна освіта в Україні, - досвід закарпатки


Здавалося б, зміни позитивні, але все одно влаштовують не всіх. Тому часто в багатьох виникає питання: а чи є альтернатива шкільному навчанню?

Останнім часом все більше батьків обирають для своїх дітей дистанційне навчання. Причини у всіх різні: хтось не задоволений рівнем освіти у школах, а хтось вважає, що той підхід до навчання, який практикують зараз в українських школах – застарілий і не актуальний сьогодні.

Для початку ми вирішили дізнатися, чи дистанційна освіта в Україні законна, бо всі ми знаємо, що батьки повинні забезпечити своїм дітям право на освіту, але ж ніде не зазначено, що дитина обов’язково має ходити до школи.

У Статті 13 Закону України “Про загальну середню освіту” зазначено: “Навчально-виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється за груповою та індивідуальною формами навчання, положення про які затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти”.

Охочим надається право і створюються умови для прискореного закінчення школи, складання іспитів екстерном.

Також в Україні діє Положення про дистанційне навчання. Детально з ним можна ознайомитися за покликанням.

Не навчатися в школі – можливо. Якою є дистанційна освіта в Україні, - досвід закарпатки


В Україні є кілька шкіл, у яких практикують дистанційне навчання. На Закарпатті теж є така школа, знаходиться вона в Берегівському районі. Однак, не у всіх школах із дистанційним навчанням дозволяють вчитися саме вдома з батьками. Так зване “сімейне навчання” дозволене в одній із Переяслав-Хмельницьких шкіл. Якщо в більшості шкіл із дистанційною освітою учневі необхідно виконувати лише семестрові контрольні, то учням цієї школи для атестації необхідно надіслати стоси самостійних робіт із кожного предмету, описи лабораторних, малюнки. Англійські теми та українські віршики записують на відео, проекти з інформатики пересилають електронною поштою.

Ми вирішили поспілкуватися з ужгородкою Оленою Арбузною, діти якої навчаються вдома. Олена розповіла про те, як у них вдома організований навчальний процес, про рішення навчатися не в школі та про різні особливості гоумскулінгу.

Олена розповіла, що її діти навчаються в Переяслав-Хмельницькій школі, в якій вчаться учні майже з усієї України.

«Про дистанційне навчання я задумалася ще під час першої вагітності. В Інтернеті читала багато інформації про такий вид освіти, тому коли моєму старшому сину був час іти до школи – ми вирішили навчатися вдома. Для початкової школи вчитися дома мені здавалося абсолютно нормальним і просто “необхідним” – як пити чисту воду чи їсти здорову їжу. Можливість висипатися. Можливість вчитися рахувати стрибаючи. Можливість вчити природознавство у Боздоському парку чи у Невицькому. Піти в сонячний день по гриби. Мати більше свободи у повсякденному житті, а не тільки на канікулах. До того ж мені подобалася думка про те, що ми не обмежені підручниками чи академічними годинами і можемо вчити один предмет стільки, скільки хочемо – тиждень математики чи дві години читання – як піде. Не перериватися на піку зацікавленості, якщо вже пройшло 45 хвилин. Я не хотіла віддавати дітей у школу в 6 років, адже в цьому віці наші хлопці ще були дітьми. Інтелектуально вони були готові: читали, математику знали, але ще зовсім діти, яким важливо посидіти та погратися. Коли ми брали на себе цю відповідальність – самим вчити своїх дітей – ми розуміли, що тут вже не скажеш - “наша вчителька дуже погана і програми в школах також ніякі”. Ми розуміли, що самі відповідаємо за результат», – розповіла Олена.

Не навчатися в школі – можливо. Якою є дистанційна освіта в Україні, - досвід закарпатки


Навчання в сім’ї Олени не обмежується підручниками чи навчальними годинами. Навчання у них вдома – перманентний процес. Діти вчаться постійно: і коли йдуть із татом поповнювати рахунок у банківському терміналі і рахують купюри, і коли ріжуть торт і розбираються у тому, що 1\2 менша за 2\3.

«Коли я шию гамак-гніздечко, я демонструю, як вирахувати діаметр гніздечка, знаючи ширину тканини, в яку його треба вшити. Навчальний процес – безперервний», – додає Олена.

Жінка запевняє, що дітям навчатися вдома комфортно. Також її сини мають змогу соціалізуватися, адже відвідують різні гуртки кілька разів на тиждень, мають там друзів-однолітків.

Від програми гоумскулери не відстають, навіть більше – дуже добре засвоюють весь матеріал. «Якось так виходило, що левову частку того, що старший син проходив по програмі, він уже знав, – каже мама «гоумскулера». – Тому особливих зусиль це не вимагало. На сайті школи розміщують контрольні, які необхідно виконати. В перший рік навчання у Переяслав-Хмельницькому траплялося, що контрольні за семестр виставляли з запізненням на місяць-два. Тепер у них все налагоджується. Контрольні ми роздруковуємо і сини їх виконують. Якщо є щось, чого син не знає – він шукає інформацію або в підручнику (якщо він є), або в Інтернеті, або в довідниках. Вірші ми записуємо на відео. Доробки фотографуємо. Презентації, які треба готувати на комп’ютері, надсилаємо електронною поштою. До встановленого терміну всі папери відправляємо поштою на адресу школи. Як правило, контрольні не переробляємо – про це часто питають батьки-перфекціоністи. Як написав, так і написав».

Не навчатися в школі – можливо. Якою є дистанційна освіта в Україні, - досвід закарпатки


Оцінки в цій сім’ї – не важливі. Набагато важливіше, аби діти мали знання і знали, як їх можна застосувати у житті. Вчителів до домашньої школи Олена поки не запрошувала, адже у програмі початкової школи немає чогось екстраординарного, чого не можна навчити дітей самотужки.

«У середній школі дитина вже має сама вміти вчитися, шукати необхідну інформацію. Побачимо, як у нас вийде. Шкільний мінімум, я вважаю, мої сини самотужки мають подолати. Що необхідно – будемо допомагати. Якщо до чогось виникне особлива зацікавленість – тоді планую шукати “фаната” цієї діяльності», – зазначає Олена.

У звичайній школі навчання займає багато часу, а ще є купа домашніх завдань, тому в дитини залишається дуже мало вільного часу на себе та розваги. Навчання в цій сім’ї займає не понад годину щодня, решту дня «учень» вчить і робить те, що йому цікаво.

Не навчатися в школі – можливо. Якою є дистанційна освіта в Україні, - досвід закарпатки


Багато батьків дистанційну освіту не сприймають. Одні кажуть, що для того, аби вчити дітей самотужки, потрібно мати багато терпіння й ... грошей, адже як можна встигати і працювати і дітей вчити? Інші ж переконані, що без школи дитина не соціалізується, і це погано вплине на її доросле життя, комунікативні навички тощо. Ми вирішили розібратися, чи справді це так і запитати, що про такий вид навчання думають психологи.

Взагалі, соціалізація – це процес засвоєння певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому бути повноправним членом суспільства. Соціалізація виступає одним з основоположних соціальних процесів, що забезпечує існування людини в середині суспільства. Соціалізація являє собою процес входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв’язки та інтеграції з метою встановлення її соціальності. Дитячий психолог Наталя Бушко вважає, що навчання вдома здорової дитини може негативно вплинути на неї, адже дитина постійно знаходиться тільки в комфортному для неї середовищі, вона не спілкується з однолітками, тому в дорослому житті таким діткам буде важко комунікувати з людьми. Також психолог додала, що не варто через певні “примхи” батьків залишатися вдома і не ходити до школи, якщо на це не має об’єктивних причин. Наслідком такого навчання може бути те, що в дорослому житті дитина буде відлюдником.

Не навчатися в школі – можливо. Якою є дистанційна освіта в Україні, - досвід закарпатки


Натомість інший психолог Наталка Касим каже, що соціалізація – це засвоєння норм і ідеологій суспільства. "Якщо ми подивимося на дитину і її досвід соціалізації, то виявиться, що освіта – це не єдине джерело соціалізації. І не найкраще. Ми засвоюємо норми поведінки з дитинства, спостерігаючи за своїми дорослими, за тим, як вони взаємодіють з іншими людьми. Якщо стається так, що дитина не може бути більшу частину часу з тими дорослими, з якими є прив’язаність, то процес засвоєння цих норм гальмується. Тим більше, чого можуть навчити маленьку дитину такі самі за віком і досвідом? А вихователька на групу дітей одна і тут не до прив’язаності, тут би прослідкувати, щоб живі були і не побилися", - каже психолог Наталка Касим.

Коли дитина не йде до школи – вона не лишається в повній ізоляції, навпаки – в неї завдяки тому, що економиться час, з’являється простір для вивчення чогось ще, заняття іншими справами. Дитина вчить те, що треба по програмі, швидше й ефективніше, лишаються сили на те, щоб іти на гуртки, займатися спортом, вчити мови. І ці заняття не проходять вдома на самоті.

Крім цього, психолог стверджує, що багато дітей, які навчаються вдома, часто морально стійкіші, впевненіші, краще орієнтуються у просторі й в стосунках, оскільки не затиснені страхом зробити чи сказати щось не те і отримати погану оцінку.

Не навчатися в школі – можливо. Якою є дистанційна освіта в Україні, - досвід закарпатки


"Якщо сприймати заклади освіти як головний інструмент соціалізації, то можна припустити, що найкраще соціалізованими будуть діти, що повністю знаходяться на утриманні держави, в інтернатах. Але це не так, у цих випадках ми бачимо велику проблему якраз із соціалізацією. І пов’язана вона з тим, що в цих дітей не було об’єктів прив’язаності, своїх дорослих, в яких вони могли б навчитися моделям поведінки, соціальним нормам. Я можу сказати про практику. Багато років спостерігаю за різними дітьми, які вчаться вдома. І можу сказати, що ці діти в цілому морально стійкіші, впевненіші, краще орієнтуються у просторі й в стосунках, оскільки не затиснені страхом зробити чи сказати щось не те і отримати погану оцінку. Вони мають розуміння того, що їм подобається, розвиваються в цьому і можуть краще планувати та досягати мети. В них немає проблем з комунікацією і кооперацією, бо вони мають більше такого досвіду, ніж діти в школах. Адже дуже мало є прикладів, коли шкільна освіта дає реальний досвід спільної роботи. зазвичай – навпаки, кожна дитина працює окремо, а взаємодіють вони тільки на перервах і без модерації дорослими, а отже не мають звідки навчитися ефективних моделей спілкування", - додає Наталка Касим.

Однак разом з тим, Наталка Касим стверджує, що відкидати школу зовсім не варто. За її словами, якщо реформувати систему освіти, зробити її більше орієнтованою на особистість, на розвиток, на індивідуальний план і стосунки, то вона могла б стати й правда ефективним інструментом соціалізації.

Не навчатися в школі – можливо. Якою є дистанційна освіта в Україні, - досвід закарпатки


Кен Робінсон, автор книг, радник з питань, що стосуються творчого розвитку особистості, професор кафедри художньої освіти Йоркського університету у своїх промовах стверджує, що часто школа вбиває у дитині творчу особистість. Він каже, що для людини у сучасному світі важливо бути не лише грамотною, а й креативною, а школа цю креативність вбиває.

“Проблема нашої освіти в тому, що вона – не пробачає помилок. Через це, в процесі навчання ми забираємо в людей їхні творчі здібності. Пікассо колись казав, що всі діти народжуються митцями. Проблема в тому, щоб залишитися митцем коли подорослішаєш, і освіта має цьому сприяти. Ми не набуваємо творчих здібностей з віком, ми їх переростаємо”, - стверджує Кен Робінсон.

Система освіти в кожній країні має майже однакову ієрархію предметів. На вершині – математика та мови, потім – гуманітарні науки, а внизу – мистецтво. І між мистецькими дисциплінами – теж своя ієрархія. Малювання та музика завжди вище, ніж драма й танці.

“Немає жодної системи освіти на планеті, яка б учила танцям дітей щодня, як математиці. Чому? Я вважаю, що це важливо. Я думаю, що математика – дуже важливий предмет, але танці – також. Коли діти ростуть, ми вчимо їх від пояса – і вище, а потім концентруємося на голові, і дещо з одного боку. Здається, що головна мета загальної освіти у всьому світі – це створити університетських професорів”, – додає Кен Робінсон.

Не навчатися в школі – можливо. Якою є дистанційна освіта в Україні, - досвід закарпатки


Сучасна система освіти покладається на ідею академічних здібностей. Ця система була створена в усьому світі десь у 19 столітті, до цього такої загальної системи освіти не було. Тож ієрархія походить з двох ідей: по-перше, найбільш корисні для роботи дисципліни посідають верхні сходинки, тож у школі дитину явно відводять в бік від речей, що їй власне подобаються, на підставі того, що вона ніби ніколи не зможе заробляти тим на життя. Мовляв, “не займайся музикою – ти ж не будеш музикантом, не займайся мистецтвом – ти не будеш художником”. По-друге, це академічні здібності, які насправді почали домінувати в нашому сприйнятті інтелекту.

“Якщо подумати, то вся система освіти – це затяжний процес вступу до університету. А наслідки такої системи в тому, що багато талановитих, обдарованих людей не вважають себе такими, оскільки те, що їм добре вдавалося в школі – не цінувалося або навіть клеймилося. І я вважаю, що так далі не може тривати. Нам треба кардинально змінити свої погляди на інтелект”, – заявив Робінсон.

Ольга Беца



Ви зайшли як не зареєстрований користувач!
Додати коментар
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Напівжирний Похилий текст Підкреслений текст Закреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вставка посиланняВставка захищеної посилання Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера

Введть те, що бачите на зображенні: