Вхiд на сайт
Авторизацiя
» » Художнє слово Закарпаття від давнини до сьогодення: в Ужгороді діє унікальний осередок (ФОТО)

Художнє слово Закарпаття від давнини до сьогодення: в Ужгороді діє унікальний осередок (ФОТО)

Художнє слово Закарпаття від давнини до сьогодення: в Ужгороді діє унікальний осередок (ФОТО)
Закарпаття – полінаціональний край, тож сплетіння мов додає йому особливого колориту. Тут компактно проживають не тільки українці, а й угорці, словаки, румуни тощо. Срібна Земля славиться й талановитими митцями. Однак питання української мови завжди було та залишається актуальним. Адже колись солов’їна зазнавала поневолення, а з часом – змінювалася.

Мовні тенденції Закарпаття можна простежити за допомогою літературних пам’яток. У них відбито розвиток української мови від найдавніших часів до сьогодення. Важливу роль у цьому процесі відіграє Народний музей літератури Закарпаття, який діє при обласній організації Національної спілки письменників України.

"Закарпатський кореспондент" завітав до музею, де зафіксований увесь літературний процес від моменту створення обласного осередку НСПУ. Багато тут є книг, які стали епохальними не тільки для літератури нашого краю, а й для всієї України.

Художнє слово Закарпаття від давнини до сьогодення: в Ужгороді діє унікальний осередок (ФОТО)


Загалом це огляд художньої літератури Закарпаття від найдавніших часів, зразків творчості письменників ХІХ ст. (Василь Довгович, Михайло Лучкай, Олександр Духнович, Олександр Митрак), авторів, що ввійшли у літературу в 20-30 роки ХХ ст. (Юлій Боршош-Кум’ятський, Зореслав, Юрій Станинець, Федір Потушняк, Іван Ірлявський), представників літературної ниви краю повоєнного часу і нинішніх днів (Іван Чендей, Петро Скунць, Дмитро Кремінь, Дмитро Кешеля, Василь Густі, Петро Мідянка, Мирослав Дочинець) і ряду інших письменників та фольклористів.

Художнє слово Закарпаття від давнини до сьогодення: в Ужгороді діє унікальний осередок (ФОТО)


Музей був створений у перші роки діяльності обласної письменницької організації спочатку як літературний куток, а згодом розрісся в так звану меморіальну кімнату. Першими його засновниками були Дмитро Меденцій, Василь Поп, потім – Василь Вовчок, Василь Кохан, Василь Вароді і Лідія Повх. З часом надбання стали нинішнім Народним музеєм літератури Закарпаття. Тут представлено понад тисячу експонатів. Композиція побудована в хронологічному порядку.

Художнє слово Закарпаття від давнини до сьогодення: в Ужгороді діє унікальний осередок (ФОТО)«Головною метою діяльності музею є зберегти твори, які свідчать про те, як на Закарпатті створювалася і розвивалася українська літератури від давніх часів, в тому числі й у ХІХ-ХХ ст., зокрема у передвоєнний, воєнний та післявоєнний періоди, до наших днів. Приходять сюди учні, вчителі, студенти, насамперед під час вивчення творчості якогось письменника Закарпаття або взагалі щоб ознайомитися з літературним процесом краю», - розповідає голова Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України Василь Густі.

Також це є місцем, де проводять урочистості, презентації книг, відзначають ювілеї письменників, пам’ятні дати. Спілчани називають музей літературною світлицею.

Поряд із спілчанськими справами Василь Густі постійну увагу приділяє діяльності музею: займається поповненням експонатами, проведенням різноманітних заходів.

Художнє слово Закарпаття від давнини до сьогодення: в Ужгороді діє унікальний осередок (ФОТО)


«У музеї представлено не тільки книжки закарпатських письменників, а й наших друзів – українських літераторів Словаччини, Румунії, Польщі, Угорщини. Тут відчувається, як це українське слово тепер живе в Карпатському регіоні, яким було у минулі десятиліття та які його перспективи» - каже письменник.

Крокуємо музеєм. Перший стенд допомагає в розумінні того, із чого починалася давня література Закарпаття. Є тут буклет про Королівське Євангеліє, рукописи, стародруки про творчість письменників-полемістів таких, як Михайла Андрели. Далі бачимо праці Олександра Духновича, Олександра Павловича, Сільвая – письменників-будителів ХІХ століття. Вони заклали фундамент розвитку подальшої літератури краю. Першими на Закарпатті почали писати сучасною українською літературною мовою були Олександр Маркуш, Лука Дем’ян, Юлій Боршош-Кум’ятський, Василь Гренджа-Донський. Є тут їхні портери, книги, що були видані у 20-30-х роках минулого століття.

Художнє слово Закарпаття від давнини до сьогодення: в Ужгороді діє унікальний осередок (ФОТО)


«Колись українська мова на Закарпатті була поневолена. І власне українська літературна мова з’явилася тут непросто. Тож велику роль відіграли письменники, які приїхали до нас у 20-х роках: Василь Пачовський, Володимир Бірчак, Спередон Черкасенко, Марійка Підгірянка – ціла плеяда... До речі, Василь Пачовський – автор історико-географічного нарису «Срібна Земля» – тому ми й почали так називати Закарпаття. Також Володимир Бірчак написав «Літературні стремління підкарпатської Русі», у якій дав характеристику літературного процесу від давніх часів до 30-х років минулого століття. Завдяки цим людям виросла ціла плеяда прекрасних письменників: Василь Гренджа-Донський, Олександр Сливка, Юрій Станинець, Федір Потушняк, Михайло Томчаній та інші. Крім них, у 20-30 роки на Закарпатті був Улас Самчук, зокрема важливим є його роман «Гори говорять» – про події на Закарпатті після Першої світової війни… Є тут і книжки, які уклав Олександр Духнович, книжки Зореслава, зразки рукописів Василя Гренджі-Донського…», - розповідає Василь Густі.

Окремо представлено тут літературу воєнного періоду на Закарпатті у 39-44 роках: Дмитро Вакаров, Іван Ірлявський, Марко Бараболя тощо. Є й книжки, які виходили і у довоєнний період, повоєнні десятиліття та аж до теперішніх днів. Бачимо, як розвивалася поліграфічна база на Закарпатті.

Художнє слово Закарпаття від давнини до сьогодення: в Ужгороді діє унікальний осередок (ФОТО)


Особливістю музею є й особисті речі письменників, наприклад, чорнильний набір Федора Потушняка, світлини авторів, авторучки, листи тощо. Наступні стенди теж розміщені в хронологічному порядку відповідно до розвитку діяльності закарпатського осередку Національної спілки письменників України. Представлено тут й сучасників: Дмитро Кешеля, Петро Ходанич, Володимир Товтин, Христина Керита, Галина Малик, Олександр Гаврош, Михайло Рошко, Андрій Дурунда, Людмила Кудрявська та інші.

Є книги побратимів із інших областей та закордоння. На окремому стенді представлено лауреатів Шевченківської премії: Іван Чендей, Петро Скунць, Дмитро Кремінь, Петро Мідянка, Мирослав Дочинець. Окрема полиця – закарпатська Шевченкіада. Є тут і унікальний Кобзар, який Василь Густі привіз із батьківщини Шевченка – рукописний, є тут і Кобзар, перекладений закарпатським письменником Ласло Баллою угорською мовою і ще чимало цікавого.

Художнє слово Закарпаття від давнини до сьогодення: в Ужгороді діє унікальний осередок (ФОТО)


Особливістю є й літературна карта Закарпаття, підготовлена Петром Ходаничем 10 років тому. Зокрема, за словами очільника спілки, дітям, які відвідують музей, цікаво графічно простежити, з якого району області той чи інший письменник. Унікальною тут є антології закарпатської поезії, прози, дитячих та багато важливих видань.

Художнє слово Закарпаття від давнини до сьогодення: в Ужгороді діє унікальний осередок (ФОТО)


Особливо впадає у вічі друкарська машинка, у планах – додати перо, як показник еволюції письменницьких знарядь. «Хотілося б, щоб цей музей став науково-методичним центром, який би взаємодіяв з іншими громадськими літературно-меморіальними музеї, що є в області. Адже таких є чимало майже в кожному районі: на Іршавщині – музеї імені Юрія Мейгеша, Степана Жупанина, Федора Потушняка, на Мукачівщині – музей імені Семена Панька, Чендея, на Ужгородщині – Івана Долгоша, Михайла Томчанія, на Міжгірщині – Петра Скунця… Важливо, що після смерті письменника дуже багато його речей практично ніде зберігати, тому було б добре, якби тут ми мали можливості створити запасники цього музею, літературні архіви Закарпаття. Адже не все підлягає збереженню в державному архіві. Сюди могли б звертатися студенти, літературознавці…», - підсумовує Василь Густі.

Тож безсумнівно Народний музей літератури Закарпаття потрібен Ужгороду й усьому краю. Адже цінувати літературну минувшину – обов’язок, бо в цьому – мова наших предків.

Юлія МЕДЮХ

Ви зайшли як не зареєстрований користувач!
Додати коментар
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Напівжирний Похилий текст Підкреслений текст Закреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вставка посиланняВставка захищеної посилання Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера

Введть те, що бачите на зображенні: