Місто в деталях: Ужгород, який ми бачимо, але не знаємо. Частина друга (ФОТО)

05 жовтня 2017 18:33 Переглядів: 4124 Коментарів: 0 Друкувати

Усе в житті складається з дрібничок та деталей, і місто – не виключення. Всю його атмосферу та неповторність створюють саме різні речі, які на перший погляд здаються зовсім неважливими. І саме ці деталі – те, що точно не варто змінювати.

Ми з істориком та екскурсоводом Павлом Худішем продовжили нашу прогулянку Ужгородом. Ми знову заглядали у його закутки і шукали різні таблички, орнаменти на будинках, флагштоки… Що ж - показуємо, що знайшли.

Цього разу починаємо з вулиці Капітульної. Зупиняємося біля будівлі гуртожитка для священицьких сиріт та бідних учнів Ужгородської гімназії. На будинку зберігся напис «Orphanotrophium» – саме так в античності називали сиротинці. Ще одна його назва Конвікт, від латинського «convivo» – жити спільно.

Трохи нижче вулицею, з іншого боку, помічаємо родинний дім сім’ї Рошковичів. Інгнац Рошкович старший був видатним каноніком Мукачівської греко-католицької єпархії, протоіереєм Ужгородського кафедрального собору. Його стопам пішов і старший син Емануїл, а от Ігнац молодший став чи не найвідомішим художником, який прославив наш край. Саме йому і встановили пам’ятник на Театральній площі, фотогорафія з яким є чи не в кожного туриста, який коли-небудь бував тут.

Тепер спускаємося далі до вулиці Духновича і натрапляємо одразу на цікаві ворота, на яких зображено певну дату, розгледіти яку до кінця - складно.

Це, як виявилося, будинок видатного юриста, фольклориста, перекладача і довголітнього мера Ужгорода (очолював місто 16 років) Мігая Фінцицького. Саме за його правління на зламі ХІХ-ХХ століття місто набуло звичного нам вигляду вигляду: з’явилися «висотки» сучасної Лінгвістичної гімназії та фізичного факультету УжНУ.

Крокуємо по Духновича далі і розглядаємо ще кілька цікавих деталей на будинках, що тут розташовані: тріщини і сміття навколо. Як жартує Павло, добре, що не всі власники мають змогу відреставрувати свої будинки так, як їм би цього хотілося, так, як тепер модно, тому іноді навіть тріщини виглядають старовинно і органічно.

На іншій стороні вулиці помічаємо будинок на якому багато... сердечок (просто дуже багато!). Сміємося, що напевне у цьому будинку жив дуже відомий та вправний ужгородський кардіолог.

Продовжуємо прогулянку і звертаємо у один з провулочків на вулиці Корятовича. Там, у дворику, помічаємо доволі занедбаний, однак дуже гарний балкон з цікавим орнаментом.

Виходимо знову на вулицю Корзо і прямуємо далі у бік Поштової площі. Помічаємо вікно у формі зірки Давида на синагозі євреїв-неологів як символ народу котрий колись відігравав значну роль в історії Закарпаття. Крихітне віконечко бачило еру розквіту ужгородського єврейства в кінці ХІХ-поч. ХХ століття, «золоту добу» чехословацьких часів, антисемітські воєнні 1938-1944 роки, трагедію Голокосту та атеїстичні часи СРСР. І вистояло.

Ідемо далі. Дві епохи – дві будівлі пошти. Австро-Угорський поштамт увінчаний квіткою з семи пелюсток, що мали б символізувати сім давньоугорських племен та чехословацький поштамт, функціоналістичне творіння Йозефа Ґочара, прикрашене двома барельєфами – «жінкою-поштою» та «чоловіком-телеграфом».

Прямуємо далі - на будівлі колишнього поліційного та управління безпеки Підкарпатської Русі бачимо символ краю, що зображений на гербі - бурого ведмедя.

Далі йдемо до будівлі Національного банку Чехословаччини біля котрої помічаємо нехитрий пристрій для зчищання бруду зі взуття чехословацьких банківських працівників.

Тепер виходимо на набережну й уважно розглядаємо все навколо, аби не пропустити нічого важливого. Погляньте й ви.

Звертаємо у, на перший погляд, звичайний двір із купою житлових будинків. Заходимо до середини найбільшого житлового будинку чехословацького кварталу Малий Галагов – «Великої рафанди». Між поверхами збережено старі таблички, але вже угорських часів кінця 30-х-поч 40-х років.

У цьому будинку - ще та атмосфера. Все якось по-старому затишно та комфортно. Однак, на цьому ми, власне, закінчуємо нашу прогулянку.
Звісно, це не все, що ми побачили. Про все - важко розповісти. Однак пропонуємо глянути ще кілька фото з нашої прогулянки у деталях.